Кожного року 29 січня ми вшановуємо безсмертну пам’ять та віковічний подвиг Героїв Крут – зовсім юних патріотів, за віком хлопчиків, а за духом – справжніх чоловіків, які майже сто років тому поклали свої голови за молоду Українську державу.
З точки зору військової науки, воєнної стратегії й тактики та відчайдушна акція не мала жодного сенсу і від самих своїх витоків обіцяла лише трагедію та поразку.
Штабні прагматики сказали б, що це було безглуздо. Але, на щастя, людина живе не одним прагматизмом, а держави і нації будуються не лише розрахунком та меркантильністю. З таких «поразок» часом народжуються великі і безцінні перемоги духу, волі, сили!
Саме тому ми так цінуємо той вчинок, той історичний момент. Адже в історії України до останнього часу не так і багато було звитяг та справжніх подвигів. «Були колись козаками, та більше не будем», – бідкався Тарас Григорович…
Але ДНК української нації все ж зберегла славу дідів і прадідів: не зникли герої, не здалися і не відступили сини твої, Україно!
Сьогодні, як і сто років тому, у драматичний та великий час наші молоді хлопці, солдати знову творять велику історію України. Стоять на захисті нації і Вітчизни в донецьких степах. Бережуть державу, проливають свою кров за інтереси країни, родини, сім’ї. За справедливість, добро і правду!
Схилимо голови перед їх подвигом, подякуємо нашим героям! Тим, хто вік тому захищав Україну і тим, – хто сьогодні, безстрашно й велично боронить рідну землю.
Дякуємо Вам, дорогі наші, рідні! Повертайтеся живими!
Героям слава!
Слава Україні!
З великою повагою та вдячністю,
Юлія Тимошенко, лідер «Батьківщини»